Обсяг урожаю, розмір та якість зерна пшениці залежать, перш за все, від її азотного живлення. Проблема оптимізації азотного живлення включає рішення двох завдань: оптимальний розподіл певної норми добрив на кілька термінів внесення і розробку методики встановлення оптимальних доз азоту з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, попередників і сортових особливостей.

Озима пшениця має тривалий період вегетації, восени сильно кущиться і розвиває потужну кореневу систему, а рано навесні відновлює ріст і засвоює порівняно велику кількість азоту - 75-90% загального виносу з початку появи сходів по вихід у трубку.

Ефективність осіннього внесення азоту знижується, особливо зі збільшенням його дози. Для створення оптимальних умов живлення рослин азотом протягом усієї вегетації необхідно спочатку уникнути його надлишку, а пізніше – забезпечити інтенсивне живлення рослин.

Внесення більш високих норм азоту восени є проблемним через різке зниження зимостійкості, переростання рослин та погіршення фітосанітарного стану. Більшість азоту вимивається у глибші шари осінньо-весняними опадами, знижуючи його ефективність. У той же час застосування великої дози азоту рано навесні провокує сильний розвиток вегетативної маси, через що в густих посівах утворюється надлишок стебел - і в результаті все це призводить до вилягання посівів.

Оскільки більшість азотних добрив є легкорозчинними, у разі потреби лише невелика їх кількість вносять восени, а решту використовують під час весняно-літнього підживлення у фазах найвищого засвоєння рослинами для кращого їх росту та розвитку.

У період від початку цвітіння до воскової стиглості при нестачі азоту відбувається його інтенсивне переміщення з вегетативних органів у зерно. Внесення азоту, в цей час, створює необхідні умови для кращого використання на ростові процеси і формування репродуктивних органів, а також підвищує якість самого зерна.

Існують різні системи азотного живлення озимої пшениці, залежно від технологій її вирощування, клімату, а також пов'язаних із ними особливостей росту та розвитку рослин.

1) Восени на бідних ґрунтах вносять трохи більше 30% загальної норми азоту. Внесення азоту за таких умов сприяє кращому зростанню рослин восени, а внаслідок формування більшої кількості пластичних речовин підвищується зимостійкість. Підставою до ухвалення рішення про внесення азоту є дані ґрунтової діагностики.

2) Ранньовесняне живлення на II або III етапі органогенезу інтенсифікує процес кущення і підвищує густоту стеблестою. Доза азоту для першого харчування залежить від двох факторів – стану посівів та часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30% від загальної норми азоту.

Норму азотного харчування збільшують у роки з пізньої весни, які характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації (на початку квітня), внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшується. У роки з ранньою весною (відновлення вегетації настає в середині березня) на добре розвинених посівах перше харчування проводять з нижчими нормами. Особливо ефективним є внесення азотних добрив в таломерзлий ґрунт.

3) Друге живлення, яке найбільше впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослини у трубку, тобто на IV етапі органогенезу. До харчування необхідно внести гербіциди, щоб не допустити засвоєння азоту бур'янами. Таке харчування сприяє кращому зростанню бічних стебел, які за продуктивністю наближаються до головного стебла. Якщо навесні було внесено трохи більше 30% загальної норми азотних добрив, під час другого харчування вносять до 50%. У разі норма добрив визначається першим харчуванням: збільшення дози азоту на II етапі вимагає зменшувати її IV етапі і навпаки.

Друге живлення є визначальним фактором дробового внесення добрив, оскільки саме воно має найбільший вплив на продуктивність колосу, а отже, і на підвищення загальної врожайності пшениці озимої.

4) Третє живлення. Залишок азоту вносять у період початку фази утворення колосу до наливу зерна – на VIII–X етапах. Це живлення збільшує тривалість активної діяльності верхнього листя, підвищує інтенсивність фотосинтезу та збільшує масу зерен.

Чим пізніше буде проведено живлення, тим більше впливатиме азот на якість зерна озимої пшениці.