Озимий ріпак – це культура, якій агрономи найчастіше віддають перевагу ніж ярому ріпаку. Пов'язано це з тим, що озимий ріпак врожайніший. Але, зупинивши свій вибір на озимому ріпаку, агроном усвідомлює те, що посіви може очікувати безліч небезпек. Пов'язано це буває з несприятливими умовами для сходів в осінній та зимовий період. Одна із проблем – вплив низьких температур. Озимий ріпак – культура досить витривала щодо цього чинника. Так, за відсутності снігового покриву він задовільно переносить температуру до – 15 ⁰С. А сорти з низько розташованими верхівками головних пагонів при добре розвинених стеблестоях можуть переносити навіть зниження температури до - 25 ⁰С. Тим не менш, в певних умовах ріпак схильний до вимерзання.

Найбільше схильні до ризику загибелі від морозу посіви слабо розвинені або, навпаки, перерослі, пошкоджені хворобами та шкідниками. Небезпечний раптовий наступ сильних холодів, коли в рослинах ще продовжують інтенсивно йти обмінні процеси. Якщо температура знижується поступово, відбувається загартовування рослин, що дозволяє їм пережити холод навіть нижче - 20 ⁰С.

Ще одна небезпека – висушення та осідання землі на полях, де посіяно озимий ріпак. Виникає воно через неякісний обробіток ґрунту, тривалу посуху, низькі температури при відсутності снігового покриву, різке чергування низьких і високих температур. При цьому осідання, а також цикли заморожування/розморожування ґрунту, що повторюються, ведуть до обривання кореневих волосків і навіть молодих коренів у рослин, виникнення тріщин на стеблах, кореневій шийці і коренях. До розтріскування коренів призводять і власними силами низькі температури.

Розтріскування коренів – одна з причин, що призводять до поганої перезимівлі ріпаку. Адже самі по собі обриви коренів, розриви та тріщини в них перешкоджають надходженню в рослини поживних речовин та води, що призводить до зниження врожайності та навіть до загибелі рослин. Але, крім того, тріщини стають "воротами", через які проникають хвороби, особливо грибкові. Дуже небезпечний у цьому відношенні, наприклад, гриб Phoma lingam, що викликає гнилі кореневої шийки та стебла.

Звісно, ​​не в силах агронома змінити несприятливі погодні умови. Однак зменшити їхній негативний вплив можна і потрібно. Так, правильна обробка ґрунту, посів озимого ріпаку в оптимальні терміни, підбір сортів та гібридів, що найбільш підходять для вирощування у певних ґрунтово-кліматичних зонах значно підвищують виживання рослин.

Не слід забувати і про такий фактор, як забезпеченість рослин макро- та мікроелементами. Озимий ріпак – культура, досить чутлива до їх наявності у ґрунті. Особливо це стосується фосфору, калію, сірки, магнію, бору, марганцю, молібдену, міді, цинку та кобальту. І на вирішення проблеми розтріскування коренів сильний вплив має якраз забезпеченість бором.

Ріпак – культура, яка вимагає для нормального зростання та розвитку багато бору, причому озимому ріпаку бору необхідно на третину більше, ніж ярому. Цей елемент відіграє важливу роль у біології запліднення ріпаку, підвищує еластичність тканин – а саме це знижує розтріскування стебел і коренів, а запобігає ураженню рослин хворобами та їх загибелі. Також оптимальне забезпечення бором сприяє приросту коріння, що важливо при весняному відновленні вегетації.

Близько чверті необхідної кількості бору озимий ріпак поглинає восени, а частину, що залишилася - навесні, у фазі диференціації бруньок. Тому найчастіше бор вносять саме восени. Дотримання всіх рекомендацій дозволяє максимально розкрити потенціал культури, отримати хороший урожай, окупити понесені витрати і отримати прибуток.